Велика зміна Похідний настрій
INSEAD – єдина топ-бизнес-школа, у якої є два повноцінні кампуси. Один – під Парижем, у Фонтенбло, другою, – в Сінгапурі. Я почав вчитися у Франції, але на третій модуль переїхав до Сінгапуру. Взагалі, 80% студентів користуються можливістю змінити Європу на Азію або навпаки.
Школа обіцяє, що з погляду стандартів освіти кампуси еквівалентні, і старається, щоб набір предметів по вибору був приблизно однаковий. Правда, по моїх відчуттях, у Фонтенбло опцій все ще більше. Хоча бувають і курси, які можна узяти тільки в Сінгапурі. Наприклад, я записався на «Управління ризиками», який поки викладають тільки тут.
Зрозуміло, що в бізнес-школе головне – не набір предметів, а викладачі, але і з цим проблем немає.
Що привертає сюди професорів – вічне літо, низький рівень злочинності або відсутність податків на приріст капіталу, – я не знаю (тих, хто побагатший, мабуть, останнє: можливість заощадити сотню-другую тисяч доларів – хороша надбавка до зарплати), але в Сінгапурі повно зоряних викладачів.
Курси по вибору починаються з третього модуля. У INSEAD перед початком навчання кожному студентові видається по 200 очок, які він може використовувати на аукціонах за право узяти вподобаний курс. Мені довелося витратити 50 очок, щоб потрапити на курс «Переговори» одного з найпопулярніших професорів – Хорасио Фолькао.
Чутка свідчить, що здатність добиватися успіхів в будь-яких переговорах у тих, що прослуховують курс зростає неймовірно. На першому ж занятті нам дали завдання – домовитися про те, про що раніше і ти не наважився б навіть завести розмову. Як приклад професор привів одну з колишніх студенток, що обернула в католицизм свого чоловіка. Нічому подібному до цих пір мені вчитися не доводилося.
Можливість пожити в Азії без втрати як викладання гарантує сінгапурському кампусу успіх. У Франції я багато раз чув зітхання однокурсників: «Ну навіщо я вибрав цю вогку погоду?» Мені у Франції сподобалося, але контраст разючий.
Починаючи з того, що на відміну від Фонтенбло тут повно ресторанів, які не закриваються ні на обід, ні на 10 вечори і працюють щопонеділка. Ще в Сінгапурі не можна плювати жуйку і кидати на вулиці недопалки. Є море і майже немає білих людей. А щоб долетіти до сусідньої країни, якщо повезе, можна витратити менше 50 EURO. Для нас це головне.
Сказати, що студенти INSEAD налаштовані на подорожі, – означає нічого не сказати. Ми вчимося всього три дні, а мій сусід вже злітав на Балі, а вчора подався до Куала-лумпур. Для багатьох питання «Куди ми поїдемо на цих, наступних і інших вихідних» – головна тема обговорень. «У мене більше не буде такої можливості», – пояснює однокурсник з Ізраїлю.
Єдине, чого я поки не зрозумів, – це як сумістити надцікаві курси, що припускають великий об’єм роботи, з похідним настроєм.